Доступність посилання

ТОП новини

Що напише про Україну Вікіпедія?


Павло Казарін
Павло Казарін

СРСР розвалився через те, що не зміг впоратися з викликами епохи. Сьогодні часто говорять про те, що це хороший урок для Росії. Але, справедливості заради, треба сказати, що це не менш важливий урок і для України.

«Якщо прозахідний уряд України, сформований у Києві, не реформує економіку і не подолає корупцію, то в підсумку може виявитися, що життя «Небесної сотні» втрачені даремно». Про це сказав віце-президент США Джо Байден під час виступу в Національному демократичному інституті у Вашингтоні. Він додав, що Україна отримала третій шанс за минулі 23 роки, і якщо його упустити, то нового шансу може й не бути.

Байдену легко говорити про це. У тій же мірі, в якій українцям легко міркувати про проблеми, скажімо, Центральноафриканської республіки. Зрештою, що нам заважає дискутувати про причини, через які країна з багатющими запасами золота, алмазів, урану і нафти живе за рахунок сільського господарства і лісозаготівель? Ми ж можемо без тіні емоцій говорити про бої армії ЦАР з бунтівним угрупованням «Селек», про боротьбу європейців і китайців за контроль над ресурсами країни, про тяжку спадщину французького колоніального минулого. Можемо міркувати про високий рівень корупції й нездатність країни народжувати інститути влади. ЦАР далеко, її проблеми давно описані, а якщо населення країни не здатне народжувати реформаторів – то це проблема населення, хіба ні?

Ми будемо тверезими і цинічними: якщо в ЦАР продають алмази, ліс і бавовну, щоб купити продовольство, одяг і ліки, то це вирок. А тому ми не станемо вести утомливих дискусій про недотримання прав людини в республіці, відмахнемося від того, що країну контролюють банди. А ще ми напевно скажемо про те, що не буває прекрасного народу і жахливих еліт. Що кожні еліти – плоть від плоті людей, що населяють країну. І якщо ЦАР сама собі не може збудувати державу – то ніхто за неї цього робити не буде.

Напевно ж скажемо. Й інтонація буде у нас точно такою ж як у Байдена, коли той розмірковує про Україну. Співчутливо-відсторонена.

Жоден Джо Байден за українців Україну будувати не стане. І лише від нас залежить – які мемуари напише наше покоління

Тому Байден має рацію, коли говорить про три шанси України. Перший шанс країна отримала в 1991. Але тільки вся трансформація в той момент обмежилася зміною вивіски. Директори стали власниками, колективні блага перетворилися на приватні, а наступні роки стали ареною для змагання популістів. Вся горезвісна «багатовекторність», про яку твердили нам наступне десятиліття, була лише виправданням для того, щоб нічого не змінювати. Туша УРСР була велика – й її обгризання розтягнулося на довгі роки. Ті, хто був допущений до бенкету стерв'ятників, називали себе «елітою». Тих, хто не був допущений, охрестили електоратом.

Другий шанс країна отримала в 2004-му. Але не випадково в той раз на майдані домінували партійні прапори, а не національні прапори – суспільний запит на зміни став приводом для перетасовки елітної колоди. Карти ті ж, пасьянс новий. Але ніяких змін в житті так і не відбулося. Перший майдан був суботником: одноразово вимели вулицю, але ніякої системності так і не з'явилося. Вже наступного дня всі знову стали недоносити сміттєві пакети до баків. У підсумку Україна отримала Януковича.

Третій шанс обійшовся занадто дорого і рахунок продовжує зростати з кожним днем. Але бізнес-логіка – та сама, яка двадцять три роки була основною для України – продовжує сьогодні залишатися основним мотивом для політичних рішень. А це не та логіка, яка потрібна країні, яка зіткнулася з військовою загрозою. Можна намагатися лікувати рак таблетками, забивати відчуття знеболювальним, але тільки результат буде невтішним. Тому що для держави «корупція і клептократія» якраз і є тим самим, чим онкологія є для людини. Особливо в ситуації, коли йдеться вже про метастази.

Якщо за рік не було знайдено винних у розстрілі на Інститутській, якщо оточення екс-президента зберегло свободу і капітали, якщо тіньові схеми продовжують пронизувати країну вздовж і впоперек, то це сигнал про те, що нові еліти сподіваються, що всі зміни зведуться до косметичних штрихів.

Якщо Україна втратить свій третій шанс, то сторонні спостерігачі з емоційністю скальпеля напишуть про закономірності підсумку

І якщо підсумком Майдану стане лише зміна осіб на чолі колишньої системи, то той самий третій шанс, отриманий країною, знову може бути втрачений. Безглуздо рятувати корупційну економіку новими податками. Нерозумно говорити про довіру до правоохоронної системи, якщо клептократів не вдається вичистити з відомства. Про яку євроінтеграцію може йтися, якщо навіть протокол «відкритого неба», здатний залучити в країну лоукостерів, не ухвалюють заради бізнес-інтересів господарів МАУ?

Я не пам'ятаю, як розпався Союз. Я дізнавався про це вже за текстами і телепередачами, за мемуарами та економічним викладкам. Але я пам'ятаю, як мені говорили, що розвал СРСР був закономірний – що колишній формат існування себе вичерпав, а ресурсів для збереження статус-кво не залишилося.

Якщо Україна втратить свій третій шанс, то сторонні спостерігачі з емоційністю скальпеля напишуть про закономірності підсумку. Про те, що стара парадигма існування країни себе зжила, що прийшов час жити по-новому, а еліти цього не усвідомили, за що і поплатилися. Але в очах тих самих спостерігачів «еліту» будуть сприймати тільки як похідне від «народу».

І те, що подібний текст, судячи з усього, буде написаний про Росію, не скасовує ризиків для Києва. Жоден Джо Байден за українців Україну будувати не стане.

І лише від нас залежить – які мемуари напише наше покоління.

Павло Казарін, оглядач Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

  • 16x9 Image

    Павло Казарін

    Павло Казарін. Кримчанин. Журналіст. Вважає, що завдання публіцистики – впорядковувати хаос до стану смислів. Співпрацює з «Крим.Реалії», «Українською правдою», Liga.net, телеканалами ICTV та «24».

XS
SM
MD
LG