<p><strong>Київ – У середині липня у кримськотатарської співачки Джамали вийшов черговий сингл «Чому», написаний нею під враженням від зйомок у фільмі «Поводир». Артистка не хоче залишати своїх шанувальників без новинок, і вже зовсім скоро очікується випуск ще одного диска під назвою «Дякую». Наш кореспондент зустрівся з Джамалою в селищі Затока напередодні її виступу на фестивалі «Джаз Коктебель». В інтерв'ю для Крим.Реалії вона розповіла про нові пісні та зйомки у кіно, а також висловила своє ставлення до подій, що розгортаються в Криму.</strong><br /> <br /> <strong>– Фестиваль «Джаз Коктебель», в якому ви берете участь, вимушено переїхав на територію материкової України. Його нова дислокація – селище Затока нагадує вам Крим?</strong></p> <p>– Це місце мені дуже нагадує селище Малорічинське, звідки я родом. Воно таке ж недоладне, як і Затока. Тут так само наліплені будинки, кіоски, магазини, панує звичайний сільський сумбур. Я в цьому виросла. Сьогодні ось проходила повз низку кафе, і впізнала в одному з них те місце, в якому я працювала і допомагала своєму батькові. У нас теж була маленька кафешка на 3-4 столики, де я подавала їжу і оформляла шашлик, посипаючи його цибулею.</p> <p><strong>– Колись ви виступали на фестивалі «Джаз Коктебель», як починаюча артистка, а сьогодні ви хедлайнер. Які почуття у вас це викликає?</strong></p> <div class="tag_image tag_image5 floatLeft" contenteditable="false" mode="img|expand|79AF82A8-B31A-44AB-B15A-C3730F6B40BF.jpg|5|floatLeft|||1"><img src="http://gdb.rferl.org/79AF82A8-B31A-44AB-B15A-C3730F6B40BF_r1_w268.jpg" /></div> <p>– Різниці ніякої. Першим ти виступаєш або другим, останнім у лайн-апі або за тобою ще хтось грає. Це все така нісенітниця! Головне, що до тебе приходить твій слухач. І приходить глядач, який нічого про тебе не знав. Це найкрутіше в фестивалях! Навіщо туди їдуть люди? Щоб подивитися на музикантів, які утвердилися в твоєму плейлисті, і щоб відкрити для себе абсолютно нових виконавців.</p> <p><strong>– У листопаді виходить у прокат фільм «Поводир», в якому ви зіграли головну жіночу роль. Це ваш дебют в кіно. Наскільки складно далися зйомки?</strong></p> <p>– Звичайно, мені було дуже непросто, тому що всі ставилися до мене, як до новачка. Всі знали, що я – співачка Джамала, але я не актриса. Я не мала ілюзій з приводу того, що раз я знімаюся в кіно, я автоматично стала актрисою. Адже те ж саме і в музиці. Те, що ти даєш концерти, ще не говорить про те, що ти музикант. Для цього потрібно пройти цілий шлях.</p> <p>Мені дуже сподобалося працювати в кіно. Я хотіла б ще зніматися. Це цікаво, і мені приємно, що я зіграла роль саме співачки. Моя героїня в 1932 році була солісткою театру Леся Курбаса. Вона співала джазові стандарти, зустрічаючи іноземні делегації італійців, іспанців і американців. Вона – прикраса будь-якого заходу. Звичайно, фільм не про неї. Фільм про історичну подію – розстріл кобзарів, організований НКВС. Про голод, який був в Україні в 1932 році. Одним словом, дуже непросте кіно. І я рада, що взяла в ньому участь.</p> <p>– Крім того, що вас сприймали як актрису-початківця, що ще було складного на знімальному майданчику?</p> <div class="tag_image tag_image5 floatLeft" contenteditable="false" mode="img|expand|76E0683C-0E71-4742-912B-E65EF6FE8014.jpg|5|floatLeft|||1"><img src="http://gdb.rferl.org/76E0683C-0E71-4742-912B-E65EF6FE8014_r1_w268.jpg" />Кадр із фільму «Поводир»</div> <p>– Так все було складним. Це ж новий для мене вид діяльності. До цього у мене був тільки театральний досвід: я грала Віолетту в опері «Травіата», грала Керубіно в опері «Весілля Фігаро» і Зібеля у «Фаусті». Я знімалася у власних кліпах, але це не має нічого спільного з кіно! Тому що, коли вимикається музика, і на майданчику повна тиша, ти маєш з нуля створити свого героя. Показати, як він жив, що він відчував, як він реагував на ті чи інші події.</p> <p><strong>– До вас надходили нові пропозиції про зйомки в кіно?</strong></p> <p>– Надходили, але я ще не давала згоди.</p> <p><strong>– Чому?</strong></p> <p>– Тому що мене цікавить справжній сценарій і справжні герої.</p> <p><strong>– Вам сподобалося працювати з Джеффом Барреллом?</strong></p> <p>– Він дуже цікава людина. Партнери в цьому кіно – це окрема розмова. Кожен з них допомагав мені. Це, як у музиці. Можна заспівати пісню акапелла – це буде одне відчуття. Але коли ти виконуєш ту ж композицію цілим бендом або з симфонічним оркестром – це зовсім інше, це командна робота. У ній ти не можеш бути кращою, ніж музиканти, це колективна творчість. У кіно те саме. Партнери Джефф Баррелл, Олександр Кобзар, Антон Грін, який грав хлопчика-поводиря, мені дуже допомагали. Коли мені потрібно було грати кохання, Джефф Баррелл був моєю любов'ю. Коли мені потрібно було грати ненависть, я ненавиділа Олександра Кобзаря, оскільки він головний негативний герой фільму.</p> <p><strong>– У вас готується вихід нового синглу. Розкажіть про нього.</strong></p> <div class="tag_image tag_image5 floatLeft" contenteditable="false" mode="img|expand|965E2C0E-B116-4C3E-922A-41AF121EBB61.jpg|5|floatLeft|||1"><img src="http://gdb.rferl.org/965E2C0E-B116-4C3E-922A-41AF121EBB61_r1_w268.jpg" /></div> <p>– Сингл у мене вийшов три місяці тому. Це сингл «Чому», до якого увійшли дві пісні. Перша – «Чому квіти мають очі». Я її написала під натхненням від зйомок у фільмі «Поводир». А друга – «Meni ğamdan azat eyle» – це кримськотатарська народна пісня, яка дуже рідко виконується. Я спеціально об'єднала ці пісні, щоб підкреслити єдність народів, які постраждали від радянського режиму. А зараз я закінчую міні-альбом, який називається «Дякую». До нього увійдуть шість композицій англійською, українською та російською мовами.</p> <p>Взагалі-то я фан цілісних альбомів, в яких все закінчено і є дванадцять і більше пісень. Але зараз я відчуваю потребу слухача своєї музики. Уже минуло багато часу після виходу моєї другої платівки «All or Nothing». Слухачі чекають, і я вже готова дати їм нову музику. Вона інша за текстами, ще більш особиста. Я хочу вийти на новий рівень спілкування зі своїм шанувальником, стаю ще більш відвертою. Там буде пісня про дружбу, де я зачіпаю дуже актуальну зараз тему. Я ставлю запитання: друг ти чи ворог, скажи мені відразу. Це питання можна витлумачити по-різному, зокрема і в політичній площині.</p> <p><strong>– А крім цієї пісні ви торкатиметеся теми політики у новому диску?</strong></p> <p>– Зараз я не хочу говорити про політику. Відповім так: я громадянка своєї країни і співаю про те, що зараз переживаю.</p> <p><strong>– Як часто ви буваєте в Криму?</strong></p> <p>– Останній раз я була там у серпні. Приїхала моя сестра зі Стамбула разом з родиною, приїхала велика кількість родичів. У мене дуже багато сестер, братів, племінників. Кожен день ми сідали за величезним столом і розмовляли. Звичайно, говорили про Крим. Це наша Батьківщина, і, звичайно, ми засмучені тим, що відбувається. Будемо чекати. Я зараз так налаштована. Іншого виходу немає, треба просто чекати.</p> <p><strong>– Чи не плануєте ви провести концерт у Криму, і таким чином підтримати своїх співвітчизників?</strong></p> <div class="tag_image tag_image5 floatLeft" contenteditable="false" mode="img|expand|7C797171-8836-4140-AB7E-13A8266FBBBE.jpg|5|floatLeft|||1"><img src="http://gdb.rferl.org/7C797171-8836-4140-AB7E-13A8266FBBBE_r1_w268.jpg" /></div> <p>– Я завжди намагаюся розповідати про те, що відбувається, говорити про наболіле. Я використовувала виступ на «Новій хвилі», щоб висловити свою громадянську позицію, вийшовши на сцену в гамі кольорів нашого прапора і заспівавши «No War In Ukraine».</p> <p>Але про проведення концерту в Криму, я, чесно кажучи, не думала. Можливо, якщо для цього будуть створені умови, і я відчую важливість цього заходу, тоді так.</p> <p><strong>– Щоб ви побажали кримським татарам, які зараз залишаються на анексованому півострові і переживають нелегкі часи.</strong></p> <p>– Я хочу, щоб ви вірили. Віра насправді дуже сильна штука. Вірте, що все буде добре, що настане мир, що Крим знову буде в складі України. Не втрачайте надії і віри, тому що, як би банально це не звучало, це те, що нас тримає.</p> <p>Мене тримає любов моїх близьких, які зараз перебувають у Криму. Любов до свого дідуся, якому вже 86 років. Він обожнює свій інжир, кожен день поливає його і доглядає. Любов до своїх батьків. Любов до своєї землі.</p> <p>Відкиньте все непотрібне: ненависть, плітки, спроби збити вас з пантелику. Вірте всім серцем, що все буде добре!</p> <div class="tag_image tag_video_plain" contenteditable="false" mode="video|plain|26580142"><img src="http://gdb.rferl.org/8173dc53-2ecc-44f5-9bc7-5856cf037615_tv_w268_h151.jpg" /></div> <p></p>
ЗВЕРНИ УВАГУ!
-
![]()
Вікторія ВеселоваКрим: «Ціни – за межею»
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ