У всьому, що відбувається, є важлива деталь – сучасна Україна не апелює до минулого. У нинішньої країни просто немає історичного прототипу, вона з кров'ю і скреготом прокладає свою власну колію. І саме це вселяє оптимізм.
На цьому тлі особливо випукло виглядають заяви «ДНР» і «ЛНР» про те, що вони створюватимуть «Союз народних республік». До цієї назви так і просяться «радянські» і «соціалістичні» – для повноти історичної аналогії. Магія аналогій наявності – ідея контрреволюції проти ідеї революції. І те, що в ролі контрреволюції виступають ідеї столітньої давності, тільки підтверджує первісну тезу.
Тому що, якщо ви чуєте про відродження чогось, можете бути впевнені – для майбутнього тут місця немає. Більше того – той же Радянський Союз свого часу не будувався на гаслах повернення старого, він відштовхувався лише від ідеї створення нового. Без будь-яких відсилань до «колишніх часів» або ігор на темах реваншу. Все конкурентоспроможне дивиться в майбутнє, будь-яка контрреволюція озирається на минуле – як це робив білий рух під час громадянської. Саме тому майбутнього у неї немає. Тому що минуле не відтворюється.
І справа навіть не в тому, що «ДНР» і «ЛНР» не могли виникнути й існувати без зовнішньої підтримки. Я розумію, що обговорювати їх як самостійний проект сміховинно. Але питання саме в тому, як влаштована свідомість тих людей в Україні і в Росії, які мріють про створення непідконтрольних Києву анклавів на сході країни. Вони хочуть не створювати нове – їхня мета в запереченні природного перебігу подій.
Світ це вже неодноразово проходив. Епоха вітрильних кораблів закінчилася раптово. Величезні кораблі, які не потребують ніякого палива, здатні пересуватися на значні відстані, практично відразу виявилися не при справах. Ера пароплавів, що прийшла їм на зміну, зобов'язана своєю появою лише двом каналам – Суецькому і Панамському. У цих каналах вітрильники могли пересуватися тільки за вітром, у будь-яких інших ситуаціях їм не вистачало місця для галсів – маневрів. А пароплави з такою проблемою не стикалися в принципі. Зрештою, в якийсь момент, вітрильний флот просто виявився неконкурентоспроможним.
Ті, хто співчувають «ДНР» і «ЛНР», з тим же успіхом могли б вимагати відмови від технологій, інтернету, генетики, мобільного зв'язку. Бо якщо не забороняти прогрес, то на цьому тлі особливо безглуздо виглядатимуть спроби повернути назад перебіг історії. А так – замкнувши реальність в карцер – можна сподіватися, що ніхто не помітить ідеологічного Пхеньяну навколо.
України весь цей час не було – була туша УРСР, яку доїдали 23 роки. України не існувало – і тому вона сьогодні позбавлена історичних матриць, в рамках яких приречена кусати свій власний хвіст
Майбутнє не може складатися з минулого. Командарм Будьонний хороший для громадянської війни, патерналізм – для монархії, а пропаганда – для війни. У всіх інших ситуаціях ці явища вже не працюють, як сіль не підходить до кави. Майбутнє створюється на минулому і з минулого. Але воно не може шукати собі рецептів у тому, що залишилося позаду. Інакше нам знову доведеться будувати вітрильники.
У цьому і полягає сьогодні різниця між Україною, що народжується, і тими, хто намагається запобігти її появі. України весь цей час не було – була туша УРСР, яку доїдали 23 роки. України не існувало – і тому вона сьогодні позбавлена історичних матриць, в рамках яких приречена кусати свій власний хвіст. Ніхто не знає, якою буде нова країна. І на тлі Росії, яка мріє повернути Київ у колишню матрицю, це виглядає досить оптимістично.
Тому що в битві за минуле і битві за майбутнє завжди перемагає останнє.
Павло Казарін, кримський оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
