Жодна із 16 тисяч переміщених осіб не залишилася в Україні без даху над головою, стверджує голова парламентського комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Валерій Пацкан. Він говорить, що держава вже займається працевлаштуванням переміщених осіб, які розселилися переважно у трьох областях України: Київській, Херсонській і Львівській. Їхати поза межі України Валерій Пацкан втікачам не радить, говорячи, що «якщо вони відчують, що про них хтось дбає, вони на сто відсотків не будуть шукати кращої долі на чужині». Нашу розмову ми розпочали з того, як вже держава подбала про громадян України, які були змушені покинути свої домівки, побоюючись за своє життя.
– У нас були прийняті два законодавчі акти. Один щодо окупованих територій і другий закон про біженців. Насамперед, я б дещо уточнив інформацію. За моїми даними, зараз не 10 тисяч біженців, як каже Верховний комісар у справах біженців ООН, а 16 тисяч біженців. На сьогоднішній момент вони всі тимчасово розміщені. Міністерство соціальної політики займається безпосередньо їхніми тимчасовими виплатами і працевлаштуванням деяких категорій осіб, наскільки мені відомо. Це те, що вже робиться.
Наступні кроки, які плануються зробити. Кабінет міністрів на чолі з прем’єр-міністром мусить прийняти відповідну постанову, яка би регламентувала працевлаштування, соціальне забезпечення тих категорій осіб, розселення, надання тимчасових кредитів або кредитів на пільговій основі, які могли би забезпечити цим людям тимчасове житло.
– В деяких регіонах, куди масово прибули біженці, їхня присутність вже створює соціальну напругу. Як найкраще використати людські ресурси цих людей? Адже переважно це є молоді люди, соціально, політично і економічно активні, які не можуть залишатися у своєму регіоні через політичні причини чи через небезпеку своєму життю. Як вони можуть внести якийсь свій внесок у розвиток того регіону, куди вони прибувають?
– У нас є три регіони, де найбільше зараз розташовано біженців. Це Херсонська область, частина біженців зараз осіла у місті Києві та Київській області, і частина біженців, зокрема з числа кримськотатарського народу, зараз мешкає у Львові. Як використати потенціал, ресурс цих людей, це вже буде залежати безпосередньо від тих, хто очолює ті чи інші області і губернаторів. Вони повинні взяти на себе відповідальність щодо тимчасового працевлаштування тих людей хоча б на літній період. В подальшому Міністерство соціальної політики збере базу і буде через фонди зайнятості намагатися працевлаштувати цих людей.
– Чи держава повинна якось керувати цим процесом? Оскільки зараз люди, які втікали з місць, які вони вважали небезпечними для себе, втікали туди, де знали, що можуть знайти собі якийсь притулок. Чи держава повинна якось цілеспрямовано розселяти цих людей?
– Однозначно. Зараз цим тільки держава й займається. Вона вже надала цим людям тимчасове помешкання. Вони зараз тимчасово розселені на базах відпочинку. І в подальшому так само. Ми не можемо залишати тих людей напризволяще. Вони залишились наодинці зі своїми проблемами, і держава однозначно повинна приймати домінантну участь у житті тих людей. Якщо буде допомога від громадських організацій, від міжнародних інституцій, будемо лише вдячні.
– Чи Ви маєте дані про те, що всі біженці отримали якесь помешкання, що всі мають, де жити?
– Зараз немає людей, які би залишилися на вулиці в наметах чи ще десь. На сьогоднішній момент ті, хто записувались, отримали тимчасове помешкання. Тим, хто потребував, хто просив допомоги, тим надали тимчасове помешкання на базах відпочинку, як я вже казав, або якихось туристичних комплексах.
– Близько 500 людей, громадян України, шукають притулку у сусідній Польщі. На Вашу думку, чи українська держава повинна закликати громадян не покидати Батьківщину. Адже багато людей потрапляють там зовсім не в ті умови, на які вони розраховували. Вони потрапляють у табори біженців, відчувають, що їх там зовсім ніхто не чекав.
– Наш комітет займається мігрантами, біженцями, і для мене найбільш прикрим є той факт, що з України йде відтік нормального потенціалу, який би міг приносити користь для держави. Думаю, що державні органи з цими людьми повинні проводити роз’яснювальну роботу, щоб вони не покидали територію України. І тут основну роль повинна зіграти держава і державні органи, інституції. Якщо ці люди побачать, що хтось про них думає, піклується і дбає, вони сто відсотків не будуть шукати кращої долі на чужині.
– І на останок я хотіла би задати Вам можливо дещо суперечливе питання. Але зараз його часто можна почути, особливо у соціальних мережах. Йдеться про те, що мовляв люди, які не хочуть жити в українській державі, що краще би вони переселилися до Росії і жили би собі там мирно, тихо, не влаштовуючи якихось сепаратистських рухів тут в Україні. Чи варта ця ідея державної підтримки?
– Якщо чесно, то дуже малий відсоток, я б назвав це нуль, нуль, нуль цілих, навіть не дотягуючи до відсотка людей, які б зараз мали бажання їхати до Російської Федерації. Це все зумовлено, спровоковано виключно одним, вливанням через мас-медіа неправдивої інформації російських ЗМІ щодо сепаратизму, федералізації.
І на сьогоднішній момент в Україні таких людей може бути сотні, максимум тисяча людей, які б дійсно хотіли шукати кращої долі в Росії. Я думаю, ми найближчим часом отримаємо вже легітимного президента, і від нього буде залежати, яка буде доля тих регіонів, де під найбільшу загрозу підпадає мирне населення. Їх постійно принижувала, обкрадала попередня влада, котра їх використовувала виключно як рабів для роботи в себе на підприємствах. І якщо би вони мали гідну заробітну плату, то ніхто з них не ставив би вимоги й щодо переїзду на територію Росії.
Радіо Свобода
– У нас були прийняті два законодавчі акти. Один щодо окупованих територій і другий закон про біженців. Насамперед, я б дещо уточнив інформацію. За моїми даними, зараз не 10 тисяч біженців, як каже Верховний комісар у справах біженців ООН, а 16 тисяч біженців. На сьогоднішній момент вони всі тимчасово розміщені. Міністерство соціальної політики займається безпосередньо їхніми тимчасовими виплатами і працевлаштуванням деяких категорій осіб, наскільки мені відомо. Це те, що вже робиться.
Наступні кроки, які плануються зробити. Кабінет міністрів на чолі з прем’єр-міністром мусить прийняти відповідну постанову, яка би регламентувала працевлаштування, соціальне забезпечення тих категорій осіб, розселення, надання тимчасових кредитів або кредитів на пільговій основі, які могли би забезпечити цим людям тимчасове житло.
– В деяких регіонах, куди масово прибули біженці, їхня присутність вже створює соціальну напругу. Як найкраще використати людські ресурси цих людей? Адже переважно це є молоді люди, соціально, політично і економічно активні, які не можуть залишатися у своєму регіоні через політичні причини чи через небезпеку своєму життю. Як вони можуть внести якийсь свій внесок у розвиток того регіону, куди вони прибувають?
– У нас є три регіони, де найбільше зараз розташовано біженців. Це Херсонська область, частина біженців зараз осіла у місті Києві та Київській області, і частина біженців, зокрема з числа кримськотатарського народу, зараз мешкає у Львові. Як використати потенціал, ресурс цих людей, це вже буде залежати безпосередньо від тих, хто очолює ті чи інші області і губернаторів. Вони повинні взяти на себе відповідальність щодо тимчасового працевлаштування тих людей хоча б на літній період. В подальшому Міністерство соціальної політики збере базу і буде через фонди зайнятості намагатися працевлаштувати цих людей.
– Чи держава повинна якось керувати цим процесом? Оскільки зараз люди, які втікали з місць, які вони вважали небезпечними для себе, втікали туди, де знали, що можуть знайти собі якийсь притулок. Чи держава повинна якось цілеспрямовано розселяти цих людей?
Вони залишились наодинці зі своїми проблемами, і держава однозначно повинна приймати домінантну участь у житті тих людей
– Однозначно. Зараз цим тільки держава й займається. Вона вже надала цим людям тимчасове помешкання. Вони зараз тимчасово розселені на базах відпочинку. І в подальшому так само. Ми не можемо залишати тих людей напризволяще. Вони залишились наодинці зі своїми проблемами, і держава однозначно повинна приймати домінантну участь у житті тих людей. Якщо буде допомога від громадських організацій, від міжнародних інституцій, будемо лише вдячні.
– Чи Ви маєте дані про те, що всі біженці отримали якесь помешкання, що всі мають, де жити?
– Зараз немає людей, які би залишилися на вулиці в наметах чи ще десь. На сьогоднішній момент ті, хто записувались, отримали тимчасове помешкання. Тим, хто потребував, хто просив допомоги, тим надали тимчасове помешкання на базах відпочинку, як я вже казав, або якихось туристичних комплексах.
– Близько 500 людей, громадян України, шукають притулку у сусідній Польщі. На Вашу думку, чи українська держава повинна закликати громадян не покидати Батьківщину. Адже багато людей потрапляють там зовсім не в ті умови, на які вони розраховували. Вони потрапляють у табори біженців, відчувають, що їх там зовсім ніхто не чекав.
Якщо ці люди побачать, що хтось про них думає, піклується і дбає, вони сто відсотків не будуть шукати кращої долі на чужині
– Наш комітет займається мігрантами, біженцями, і для мене найбільш прикрим є той факт, що з України йде відтік нормального потенціалу, який би міг приносити користь для держави. Думаю, що державні органи з цими людьми повинні проводити роз’яснювальну роботу, щоб вони не покидали територію України. І тут основну роль повинна зіграти держава і державні органи, інституції. Якщо ці люди побачать, що хтось про них думає, піклується і дбає, вони сто відсотків не будуть шукати кращої долі на чужині.
– І на останок я хотіла би задати Вам можливо дещо суперечливе питання. Але зараз його часто можна почути, особливо у соціальних мережах. Йдеться про те, що мовляв люди, які не хочуть жити в українській державі, що краще би вони переселилися до Росії і жили би собі там мирно, тихо, не влаштовуючи якихось сепаратистських рухів тут в Україні. Чи варта ця ідея державної підтримки?
Нуль цілих, навіть не дотягуючи до відсотка людей, які б зараз мали бажання їхати до Російської Федерації
– Якщо чесно, то дуже малий відсоток, я б назвав це нуль, нуль, нуль цілих, навіть не дотягуючи до відсотка людей, які б зараз мали бажання їхати до Російської Федерації. Це все зумовлено, спровоковано виключно одним, вливанням через мас-медіа неправдивої інформації російських ЗМІ щодо сепаратизму, федералізації.
Може бути сотні, максимум тисяча людей, які б дійсно хотіли шукати кращої долі в Росії
І на сьогоднішній момент в Україні таких людей може бути сотні, максимум тисяча людей, які б дійсно хотіли шукати кращої долі в Росії. Я думаю, ми найближчим часом отримаємо вже легітимного президента, і від нього буде залежати, яка буде доля тих регіонів, де під найбільшу загрозу підпадає мирне населення. Їх постійно принижувала, обкрадала попередня влада, котра їх використовувала виключно як рабів для роботи в себе на підприємствах. І якщо би вони мали гідну заробітну плату, то ніхто з них не ставив би вимоги й щодо переїзду на територію Росії.
Радіо Свобода
